Історія Адвенту сягає кінця IV століття й бере свій початок у Південній Галлії та Іспанії. Там віруючі молитвою й частою участю в богослужіннях протягом трьох тижнів готувалися до свят Різдва та Хрещення Господнього, тому що саме цього дня вділялося Таїнство Хрещення. Пізніше Папа Григорій Великий (+604) встановив час Адвенту як чотири тижні. Це має свій зміст: оскільки людська історія до народження Ісуса вимірювалася 4000 років, отці Церкви вирішили, що щорічна підготовка до народження Месії триватиме чотири тижні.

Адвент відкриває прихід Господа-Спасителя у трьох видах, як про це говорить Папа Франциск: «Перше пришестя, як ми всі знаємо, мало місце у воплоченні, народженні Ісуса у Вифлеємі. Друге пришестя відбувається тепер: Господь відвідує нас постійно, щодня, Він іде поруч із нами, і ця присутність утішає. І, нарешті, буде третє, останнє пришестя, яке ми сповідуємо кожного разу, коли промовляємо Символ віри: «І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих» (Проповідь після молитви «Ангел Господній», 21.11.2016).

Час Адвенту носить пісний характер, стає радісним очікуванням. Перші два тижні Адвенту зосереджені на другому пришесті Господа наприкінці часів. Головна думка цього очікування – зібратися всім разом у Царстві Небесному, – закликає до чування, щоб прихід Господа не був для нас несподіваним. Адвент – це не тільки очікування того, що буде, але й того, що вже відбулося й присутнє посеред нас.

До цього готує нас Літургія 3-ої неділі Адвенту – радісної. Період із 17 до 24 грудня – час безпосередньої підготовки до народження Господа. Четверта неділя Адвенту говорить про Воплочення Сина Божого. Завдяки чудові Літургії ці події ми можемо не лише згадувати, але й самі приймати у них участь.