Спільнота «Ченаколо» – християнське об’єднання, яке приймає молодих людей, які почуваються втраченими, незадоволеними, переляканими, зневіреним, тих, хто хоче знайти самого себе, знайти радість і сенс життя. Вона заснована в липні 1983 року монахинею Ельвірою Петроцці, яка добре розуміла існуючу проблему. У неї було прагнення віддати своє життя Богові за наркоманів і всіх молодих людей, які почуваються втраченим, покинутими.

Перший будинок спільноти, зараз це її центр, знаходиться в Салуццо, в Італії. Сьогодні спільнота має 32 будинки в Італії і по всьому світу (у Франції, Хорватії, Боснії та Герцеговині, Австрії, Домініканській Республіці, США, Мексиці, Ірландії…). Спільнота хоче бути світлом у темряві, знаком надії, живим свідоцтвом того, що смерті не належить останнє слово.

Молодим пропонують простий, домашній спосіб життя, відкриваючи їм, таким чином, дари, які можна знайти в роботі, дружбі і вірі в Слово Боже, що втілилося в Ісусі, розп’ятого і воскреслого заради нас. У спільноті «Ченаколо» не використовують для лікування ліки, ні легкі наркотики, ні препарати від психічних захворювань. Наркотична ломка тут не знімається звичайними ліками. Ліками в цій Спільноті стає молитва, робота і «ангел-охоронець». Ангелом-охоронцем називають того, хто, проживши в Спільноті кілька місяців, приймає на себе турботу про нових її членів.

Завдання ангела-охоронця – познайомити знову новичка з образом життя в Спільноті, бути з ним 24 години на добу, працювати за нього, тому що на початку життя в спільноті у новачка немає волі і сил працювати, не вистачає терпіння. «Ангел-охоронець» допомагає йому боротися проти сильної, особливо спочатку, тяги до наркотиків. Це досвід, що приносить велику користь обом: і «ангелу-охоронцю» – тому, що в терпінні він вчиться любити, і новичку, тому що він знаходить щирого друга, хтось, хто піклується про нього без будь-якої вигоди для себе.

Спільнота вчить головним життєвим цінностям і тих, хто завжди відмовляється вчитися їм, і тих, кого ніхто ніколи цьому не вчив. Для цих молодих людей було цілком природно співвідносити насолоду з радістю; вони завжди слідували миттєвим задоволенням, не знаючи, що справжня радість народжується в терпінні, яке завжди було для них ознакою слабкості, крихкості і залежності. Тільки той, хто терпів, вміє любити і допомагати страждаючому. Життя в Спільноті зовсім просте, але в той же час наповнене. Члени Спільноти живуть молитвою, по-справжньому дружать. Матеріальні цінності не так значимі, як людська особистість.

Спільнота вчить головним життєвим цінностям і тих, хто завжди відмовляється вчитися їм, і тих, кого ніхто ніколи цьому не вчив. Для цих молодих людей було цілком природно співвідносити насолоду з радістю; вони завжди слідували миттєвим задоволенням, не знаючи, що справжня радість народжується в терпінні, яке завжди було для них ознакою слабкості, крихкості і залежності. Тільки той, хто терпів, вміє любити і допомагати страждаючому. Життя в Спільноті зовсім просте, але в той же час наповнене. Члени Спільноти живуть молитвою, по-справжньому дружать. Матеріальні цінності не так значимі, як людська особистість.

Молоді люди в спільноті отримують можливість побачити свої слабкості і закликати на допомогу Ісуса, присутнього в братах навколо них. Шлях молодої людини в спільноті триває приблизно 3-4 роки, проте не існує суворого часу перебування в ній. Сестра Ельвіра говорить, що члени спільноти самі можуть визначати час, коли вони готові повернутися до життя у світі, і це відбувається тоді, коли вони вирішили, що молитва буде завжди присутній в їхньому житті.

У «Ченаколо», свого роду школі, молоді люди вчаться любити Бога і самих себе, і, таким чином, вчаться жити життям у всій його повноті. Будинок для юнаків у Меджугорьї був відкритий в 1991 році, для дівчат – в 2000 році. Всі, хтоо потребує помочі спільноти «Ченаколо», можуть звернутися до будинку Спільноти, що знаходиться в Меджугорьї між горою Явищ і горою Кріжевац.